Відповідальність директора підприємства

Юридичну відповідальність прийнято розділяти на:

дисциплінарну;

адміністративну;

цивільно­правову;

кримінальну.

Дисциплінарна відповідальність Цей вид відповідальності у вигляді зауваження, догани, суворої догани або звільнення з роботи (так звані дисциплінарні стягнення) застосовують за порушення трудової дисципліни (трудового законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій і т. п.). Покладається на працівника адміністрацією підприємства відповідно до трудового законодавства. Застосувати дисциплінарне стягнення до директора вправі тільки власник або уповноважений ним орган, який прийняв його на роботу (обрав, затвердив і призначив на посаду). Наприклад, в приватному підприємстві це засновник, у товаристві з обмеженою відповідальністю ­ загальні збори учасників, в акціонерному суспільстві ­ тільки загальні збори акціонерів. Однак названий орган повинен зажадати від провинившогося директора письмове пояснення, а при виборі виду стягнення оцінити ступінь тяжкості вчиненої дії, обставини, за яких зроблена ця дія, величину збитку. Дисциплінарне стягнення застосовують не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення (час відпустки або відсутність на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не вважають) і не пізніше шести місяців з дня вчинення. Оголошують його розпорядженням (протоколом) повноважного органу під розпис. 

Говорячи про дисциплінарні стягнення, не можна пройти повз матеріальної відповідальності директора в рамках трудових відносин.

Припустимо, через некомпетентного управління підприємством йому завдано матеріальних збитків. Яка відповідальність директора в такій ситуації? Щоб відповісти, давайте згадаємо:

найманий працівник (яким є директор) згідно Кодексу Законів про Працю несе обмежену матеріальну відповідальність або повну. Обмежена матеріальна відповідальність полягає в тому, що директор відповідає в межах свого середньомісячного заробітку.

Таку відповідальність несе директор за заподіяну підприємству шкоду у вигляді: неправильної постановки обліку зберігання товарно­ матеріальних цінностей, випуску недоброякісної продукції, розкрадання, знищення і псування товарно­ матеріальних цінностей і інше. Директора можуть притягнути до повної матеріальної відповідальності, лише у випадках, обумовлених у Кодексі Законів про Працю, а саме:

1. між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність працівника за незабезпечення збереження майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 

3. збитків завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (наприклад, крадіжка); 

4. збитків завдано працівником у нетверезому стані; 

5. шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним псуванням цінностей; 

6. на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7. збитків завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8. службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9. керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Адміністративна відповідальність Охоплює дуже широке коло суспільних відносин ­ починаючи з охорони праці та природи, закінчуючи сферою торгівлі і транспорту. Тому й санкції підчас можуть бути вельми серйозні. Їх застосування в основному регулює Кодекс про адміністративні правопорушення. Посадові особи несуть адміністративну відповідальність за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, охорони природи, здоров'я населення та т.д. Не всяке діяння буде адміністративним правопорушенням, а лише суспільно небезпечне, винне (умисна або необережна), протиправне і карне.

Для кваліфікації правопорушення як адміністративного необхідного склад:

об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення,

суб'єкт правопорушення, с

уб'єктивна сторона правопорушення.

Про адміністративну відповідальність не може бути й мови, якщо хоча б один з чотирьох перерахованих елементів відсутній або не відповідає Кодексу про адміністративні правопорушення. За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, отриманих внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт. Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчинення разового правопорушення. Якщо ж правопорушення котре триває, тоді не пізніше двох місяців з дня його виявлення. Наприклад, таким можна вважати заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації.

Алгоритм провадження у справах про адміністративні порушення полягає в наступному: спочатку уповноважена особа обов'язково складає протокол про адміністративне правопорушення, після протокол передають органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне порушення. Зазвичай це має бути зроблено в 15­денний термін з дня отримання справи, для деяких адміністративних порушень ­ ще швидше. Після розгляду справи виносять постанову по справі про адміністративне порушення: накласти адміністративне стягнення, застосувати заходи впливу, або ж закрити справу. Постанова має бути звернена до стягнення протягом 3­х місяців з дня винесення, пізніше воно втрачає силу. Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення, подавши скаргу до суду. Рішення суду остаточне, оскарженню в порядку здійснення провадження у справі про адміністративні порушення не підлягає. Зверніть увагу, притягнення до дисциплінарної відповідальності не виключає одночасного застосування адміністративного стягнення. 

Цивільно­правова відповідальність Цей вид відповідальності зазвичай полягає в тому, що до порушника застосовують примусове виконання зобов'язань в натурі, різні майнові санкції, а також вимоги відшкодування майнових збитків та моральної шкоди. Відповідальність може наступати у формі відшкодування збитків, сплати неустойки, втрати завдатку і т.д.

Відповідальність з цивільного права настає за правопорушення, тобто дія (або бездіяльність), що порушує вимоги закону або договору. Зокрема, у разі порушення однією особою майнових чи особистих немайнових прав іншої особи, невиконання або неналежного виконання особою покладених на нього законом або договором обов'язків, при зловживанні цивільними правами (здійснення права в протиріччі з його призначенням). Правопорушення завжди індивідуально. Але все одно можна виділити деякі загальні (типові) умови, які присутні, як правило, при будь­якому цивільному правопорушення, і спеціальні умови, властиві певному (конкретному) виду цивільних правопорушень.

Принципи цивільно­правової відповідальності: невідворотність відповідальності; індивідуалізація (тобто відповідальність настає з урахуванням ступеня небезпеки делікту, форми вини порушника та інших фактів); повне відшкодування шкоди. Зверніть увагу, директор, як посадова особа підприємства не може її нести, оскільки ст. 2 Цивільного Кодексу України відносить до учасників цивільних відносин юридичних і фізичних осіб (Громадян України, іноземців та осіб без громадянства). Тому нести тягар цивільно­правової відповідальності директор може лише як звичайний громадянин. Наприклад, коли він виступає стороною в якому­небудь договорі або засновником відповідного господарського товариства, або заподіяв шкоду власним джерелом підвищеної небезпеки. Сукупність загальних, типових умов, наявність яких необхідна для покладання відповідальності на порушника цивільних прав та обов'язків і які в різних поєднаннях зустрічаються при будь­якому цивільному правопорушенні, називають складом цивільного правопорушення. 

Избранные посты
Недавние посты